Чи буде моя пісня вам весільна про колишнє? Перебачайте мені, люди добрі.

Я втік із московської тюрми, в широкий світ, бо чув в моїх жилах вільну крів. І розказую вам, брати мої, по правді, що було зо мною, де і як, щоб ви знали, кого, коли, за що і про що розпинали.

Слово-титло. Мій батько Гончар, а я його син. Гончар і кашовар. Горшки ліплю і кашу в них варю дітей в них годувати. Діти кажуть: «Каша наша, а батьків борщ».

Марта 1 1894 Каліфорнійська Країна (Агапій Гончаренко) 

Його життя - це приклад відданости та любови до української землі. Народжений в Україні, ніколи не зрікся свого українства і, проживши більшу частину свого життя в Америці, залишився патріотом. Його доля є цікавою для нас ще й тим, що у ній переплетені дороги найстарших українських емігрантів. Отець Андрій-Агапій Гончаренко прибув до берегів Америки у 1865 році.
„Земляки мої, родаки мої на чужині! Кохайтеся, братайтеся! Подивіться, в якому благу і добрі живуть другі люди - волохи, французи, німці. Чому би й нам в братерстві не жити!", - ці слова козака-священика Агапія Гончаренка залишаються актуальними й сьогодні. В Америці він був першим емігрантом серед русинів i малоросів, галичан та лемків, котрий назвав себе українцем. До приїзду в Америку серед кола його приятелів були Тарас Шевченко, Микола Куліш, Михайло Драгоманов, російські революціонери Герцен та Бакунін, італійські патріоти Мацціні та Гарібальді. Високосвічений, обдарований Божим даром до мов, прекрасний знавець історії та культури Близького Сходу, отець Агапій розпочав свій перший день на новій землі служінням у грецькій православній церкві. Тут він відкрив школу, де навчав чужинців грецької мови. У віці 32 років розпочав свою месійну діяльність у Бостоні.

Народився Андрій Гончаренко 19 серпня 1832 року в село Кривні, Сквирівський повіт, Київської губернії( тепер с.Криве ,Попільнянського району, Житомирської області) в родині місцевого священика. У рідному селі отримав початкову освіту, а згодом батько відвіз сина до Києва, до духовної семінарії. Закінчивши її у 1853 році, стає ченцем Києво-Печерської Лаври і від того часу носить ім’я Агапія.